Смерть у Венеції та інші новели

У творчості Томаса Манна новели займають особливе місце. Саме коротка проза стала основою літературної спадщини письменника — від першого літературного дебюту і незадовго до власної смерті. Автор щоразу повертався до новелістики.

Перший том вибраної новелістики, під звучання опери Ріхарда Вагнера, відкриває новела «Трістан». Далі граційно перетікає в нерозлучну пару — «Тоніо Крегер» та «Смерть у Венеції». Життя художника в одній історії відбувається навколо подорожі з півдня на північ, в іншій — з півночі на південь. Одна подорож закінчується крихким примиренням, а інша — смертю.

А завершальним акордом першого тому стає новела «Маріо і чарівник». Оповідач описує подорож своєї сім'ї до вигаданого приморського містечка Торре ді Венере, де потрапляє на виступ фокусника і гіпнотизера, на ім'я Чіполла. Але харизматичний штукар використовує власні здібності, щоб контролювати  аудиторію у дуже жорстокий і фашистський спосіб.

Книга лауреата Нобелівської премії з літератури за 1929 рік, містить чотири новели у класичних перекладах видатного українського перекладача Євгена Поповича: «Смерть у Венеції», «Тоніо Крегер», «Трістан», «Маріо і чарівник».

Тематика цих творів — пошуки смислу і смаку життя, рятівне значення мистецтва, людина в складних обставинах, перехід від споглядального життя до життя дієвого.

Томас Манн — німецький письменник, поет та есеїст, лауреат Нобелівської премії. Найбільший вплив на його творчість склали філософські праці Шопенгауера й Ніцше.